Мій шлях у професії: Від дитячої мрії до клінічної експертизи Мій вибір професії був зумовлений ще в дитинстві. Моя бабуся працювала в дитячій лікарні, і, спостерігаючи за її працею, я рано усвідомила: допомога дитині та її родині у найважчі моменти — це справа найбільшої ваги. Свідомо обравши фах психолога ще у старших класах школи, я вже майже чверть століття неперервно рухаюся цією дорогою. Освіта та фундамент Професійне підґрунтя я здобула в ХНПУ ім. Г.С. Сковороди. П’ять років навчання дали мені ґрунтовну базу для роботи з родинами, дітьми та підлітками. Згодом, розвиваючи приватну практику, я шукала напрямок, який би відповідав моїм цінностям. Таким став екзистенційний підхід — він підкорив мене своїм широким поглядом на життя та глибокою увагою до викликів, з якими стикається кожна людина. Клінічний досвід та виклики часу З часом я відчула потребу бути там, де допомога потрібна найбільше — поруч із дітьми, що борються з важкими захворюваннями. Робота в лікарнях дала мені неоціненний практичний досвід стійкості та професійної етики. З 2014 року я активно долучалася до різних гуманітарних проєктів, надаючи психологічну підтримку підліткам та родинам, які зазнали втрат через війну. Цей досвід навчив мене працювати з гострими кризовими станами та допомагати людям збирати життя по частинках. Постійний розвиток Для мене важливо поєднувати емпатію з науковою точністю. Я здобула кваліфікацію клінічного психолога у двох провідних вишах країни — КНУ ім. Тараса Шевченка та ХНУ ім. В.Н. Каразіна. Моє навчання не зупиняється ні на день: я постійно опановую нові методики, проходжу супервізії та очолюю професійні спільноти, сприяючи розвитку психологічної культури в Україні. Сьогодні мій шлях дозволяє мені бути не просто терапевтом, а надійним провідником для тих, хто проходить крізь життєву темряву до світла та відновлення.